Анастасьев Сергій Володимирович
Народився 2 лютого 1957 року в с.Шотівка Іванівського району Херсонської області.
У 1972 році закінчив 8 класів Шотівської восьмирічної школи.
З 1972 по 1976 роки навчався в Генічеському медучилищі.
З 1976 по 1978 роки проходив службу в лавах Радянської Армії.
З 1978 по 1980 роки працював фельдшером швидкої допомоги в Іванівській ЦРЛ.
З 1980 по 1985 роки навчався на стоматологічному факультеті Кримського медичного інституту.
З 1986 року працює лікарем стоматологом-хірургом в іванівській ЦРЛ.
У 1987 році був відряджений Іванівським райвійськкоматом на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. З травня по серпень надавав невідкладну лікарську допомогу в 30-кілометровій Чорнобильській зоні.
Народився в с. Новосеменівка, закінчив середню школу у 1982 році. Деякий час працював трактористом у колгоспі "Путь Ілліча", потім- служба в армії і знову сів за кермо трактора в рідному селі.
З 1988 по 1991 рік у званні молодшого сержанта служив в Іванівському РВВС звідки і був мобілізований у ряди ліквідаторів аварії на ЧАЕС у 1989 році, де провів 93 дні. Має "Знак ліквідатора аварії на ЧАЕС" ІІІ категорії. Нині працює у Києві.
Гамага Юрій Якович
Народився 2 листопада 1964 року. Закінчив Іванівську
восьмирічну школу. Навчався в ПТУ -28, після закінчення якого, в 1982 році
отримав спеціальнясть водія- тракториста тп комбайнера. В 1982-1984 роках
служив в армії. 6 серпня 1986 року добровільно поїхав на ЧАЕС. Про своє
перебування в зоні Чорнобильської АЕС розповідати не любить. За
участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції нагороджений
почесною грамотою та медаллю.
Гнідаш Валерій Федорович
Народився у 1948 році в смт Іванівка Херсонської області. Пішов до Іванівської середньої школи у 1955 році , яку закінчив у 1963. Вступив до Іванівського СПТУ№15, яке закінчив у1965 році.
У 1964 році проходив практику у Казахстані.З 1965 по 1970 роки працював на тракторі в колгоспі. З травня 1970 року по грудень 1972 року служив в лавах Радянської армії.
З 1973 року працював на машинно-тракторній станції. На Новокаховській автобазі «2100», шоферував на КАМазі. З 1981 по 1984 роки закінчив 11 класів заочної середньої школи.
У 1987 році був призваний на збори для участі в ліквідації аварії на
ЧАЕС. Перебував в Чорнобильській зоні з червня по липень 1987 року.
У 1994 році звільнився з роботи на автобазі і влаштувався сторожем в «Генічеськ-міжрайгаз» у смт Іванівці. У 2004 році звільнений за скороченням штату. Зараз перебуває на заслуженому відпочинку. Має похвальні грамоти і подяки за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Драган Анатолій Миколайович
народився 24 квітня 1956 року в смт Іванівці. 1973 році закінчив Іванівську середню школу, призваний до лав Радянської армії. Служив у Батумському прикордонному у званні єфрейтора.
У 1976 році повернувся до Іванівки.
З 1977 по 1980 працював в Іванівському виконавчому комітеті інструктором по роботі добровільної народної дружини. З 1980 - старшим інженером Іванівського районної сільгосптехніки. З 1986-у районному тракторному підприємстві.
З 14 травня по 3 липня 1987 року був призваний на навчальні збори щодо наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У званні старшого лейтенанта у складі військової частини № 44316 керував взводом, у якому проходили службу військовослужбовці з Уралу, Білорусії, Молдови, України - всього 25 чоловік. У перші дні працював на ПУСО—2 (дезактивація техніки тридцятикілометрової зони). Потім - на дезактивації адміністративних споруд навколо Чорнобильської АЕС та виконував роботи на самому реакторі. З 1989 працював на Іванівському РП МТО.
народився 24 квітня 1956 року в смт Іванівці. 1973 році закінчив Іванівську середню школу, призваний до лав Радянської армії. Служив у Батумському прикордонному у званні єфрейтора.У 1976 році повернувся до Іванівки.
З 1977 по 1980 працював в Іванівському виконавчому комітеті інструктором по роботі добровільної народної дружини. З 1980 - старшим інженером Іванівського районної сільгосптехніки. З 1986-у районному тракторному підприємстві.
З 14 травня по 3 липня 1987 року був призваний на навчальні збори щодо наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У званні старшого лейтенанта у складі військової частини № 44316 керував взводом, у якому проходили службу військовослужбовці з Уралу, Білорусії, Молдови, України - всього 25 чоловік. У перші дні працював на ПУСО—2 (дезактивація техніки тридцятикілометрової зони). Потім - на дезактивації адміністративних споруд навколо Чорнобильської АЕС та виконував роботи на самому реакторі. З 1989 працював на Іванівському РП МТО.
Кібенок Віктор Миколайович
Начальник караулу 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті, Київська область званням Герой Радянського Союзу з удостоєнням ордена Леніна (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1986 року)Кібенок Віктор Миколайович народився 17 лютого 1963 року в селищі Іванівка Сірогозського району Херсонської області. У 1984 році закінчив Черкаське пожежно-технічне училище. В органах внутрішніх справ з 1980 р. Працював пожежником ВПЧ-2 з охорони Чорнобильської АЕС. Після закінчення училища був призначений начальником варти СВПЧ-6 з охорони м. Прип'яті, лейтенант внутрішньої служби.
Прибув на місце аварії через 12 хвилин після вибуху, в 1 час 35 хвилин. На чолі ланки газодимозахисної служби провів розвідку в приміщеннях реакторного відділення. Особистим прикладом, мужніми діями надихав підлеглих на виконання бойових завдань, сміливо і рішуче вів боротьбу з вогнем.
Помер 14 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні. Йому було 23.... Ім'ям Віктора Миколайовича Кібенка названо вулицю в смт. Іванівці (в минулому ім. Леніна)
Електронні ресурси:
Махров Валерій Олексійович.
Народився 18 жовтня 1951 року в місті Березовка Одеської області.
Свою трудову діяльність розпочав у 1969 році молотобійцем радгоспу "Мирний" Іванівського району Херсонської області.
У 1969 році був призваний до лав Збройних Сил, по закінченні служби з 1971 року по 1987 рік працював у радгоспі "Мирний" водієм. З 1987 року по 1989 рік працював інженером - механіком радгоспу "Мирний"(сТрохимівка). 25 вересня 1986 року призваний Іванівським райвійськкоматом для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Виконував роботу на третьому енергоблоці Чорнобильської АЕС по зачистці даху цього енергоблоку від радіоактивних елементів. В зв'язку з високою радіоактивністю термін перебування на даху енергоблоку був; встановлений 40 секунд. Під час своєї роботи сержант Махров В.О. скинув радіоактивний стержень, чим дозволив перебування своєї групи на даху енергоблоку на строк з 40 секунд до 5 хвилин. За свою роботу були оголошені подяки, підписані генерал-майором Таракановим, замкомполчастини Тамоликевичем від 29.09.86, а також командиром частини №44316 полковником Масюк і замкомП/П-К Ракоїд від 06.10.86. Сержант Махров В.О. отримав грошову премію в розмірі 1000 крб., надана згідно з постановою РМ УРСР РПС № 207-7 від 10.06.86.3а особисту мужність і відвагу, виявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, у 1996 році Махров В.О. нагороджений відзнакою Президента України хрестом "За мужність", відзнакою Союзу Чорнобиль України почесною нагородою за мужність "За мужність". Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 20 квітня 2004 року № 423 нагороджений Почесною грамотою голови обласної державної адміністрації з нагоди 18-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Спогади Махрова В.О. : "Моє відділення двічі піднімалося на дах, щоб скинути графітовий стержень (за нормами можна піднятись лише 1 раз). Рівні радіації' були такими високими, що навіть роботи відразу виходили з ладу. Тоді цю небезпечну для здоров'я і життя роботу було доручено призваним на спеціальні збори військовозобов'язаним запасу. Найнебезпечніші роботи почалися 29 вересня, їх виконував наш полк - в/ч 44316. В числі перших опинилися я й мої товариші з Херсонщини. Я командував відділенням, тому довелося не раз, як всім, а двічі підніматись на покрівлю: не піддавався нашим зусиллям TBEJ1, який вварився в покрівлю 3-го блоку. В посиленому складі до 18 чоловік за другим виходом завдання було виконано. Разом з багатьма моїми товаришами ми вже через день опинились на койці у військовому радіаційному госпіталі у с. Горностайпіль. За типовими ознаками у всіх була променева хвороба. Нас не повернули до полку, а відразу направили додому. В документах було зазначено, що ми отримали всього трохи більше 25 рентген опромінення, а насправді скільки -не знаємо. В живих зараз залишилися 4 чоловік." З 2001 року на пільговій пенсії. Очолює районну організацію «Союз Чорнобиль України».
Інтерв'ю з Махровим В.О. (на 1 г. зо хв.) Розщеплені на атоми
Миколюк Володимир Іванович
Народився в 1964 році в с. Українське. Після закінчення середньої школи у 1982 році навчався в Іванівському профтехучилищі, зддобув професію електрика. Працював трактористом у колгоспі "Росія". У лапвах російської армії служив у пожежних військах, а після закінчення служби працював пожежником у колгоспі "Росія".
Мужній, відповідальний, сильний чоловік одним з перших потрапив до зони аварії на ЧАЕС. Сімдесят п'ять днів виконував необхідні завдання рятуюючи від біди Україну.
Петраковський Валерій Васильович
Народився 14 листопада 1953 року в смт Іванівці, Херсонської області, де закінчив школу. У 1971 рці призваний до лав Радянської Армії, службу проходив на Кавказі. Демобілізувавшись працював водієм на автобуса в Іванівському АТП. З 1986 року тричі був направлений на ліквідацію аварії на ЧАЕС. Наслідки стали не поправними: різке погіршення здоров'я, третя група інвалідності, помер в 2006 році. За участь у ліквідації аварії на ЧАЕС нагорооджений Почесною грамотою та урядовою подякою.
СмішкоАнатолій Іванович
Народився 10 липня 1967 року в с.м.т. Іванівка Херсонської області. В 1982 році, після закінчення Іванівської восьмирічної школи (зараз Іванівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів), вступив до ПТУ -15 (Іванівський аграрний ліцей), яке закінчив в 1985 році, отримавши спеціальність водій-тракторист. Відслуживши в армії, працював водієм в Іванівській районній заготівельній конторі. Одружений, має сина і дочку. Про своє перебування на ЧАЕС розповідати не любить, говорить, що про таке лихо не варто розповідати.
Халілов Айдер Шевкетович
Народився 9 травня 1956 року в с. Аккурган Ташкентської області Узбекистану.
Середню освіту отримав в школі №7 ім. Ушинського в м.Пскенте. У 1974 році закінчив школу і в листопаді 1974 року був призваний до служби у лавах Радянської Армії.
У 1976 році демобілізувався і почав трудову діяльність водієм автобуса в Букинському АТП. У 1983 році переїхав з сім’єю до смт Іванівки Херсонської області.
У грудні 1983 року працює водієм автобуса в Іванівському АТП 16548.
У січні 1988 року разом з іншими шоферами брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Нагороджений медаллю учасника ліквідації наслідків аварії наслідків аварії на ЧАЕС, грамотами районної державної адміністрації.
Народився 18 жовтня 1951 року в місті Березовка Одеської області. Свою трудову діяльність розпочав у 1969 році молотобійцем радгоспу "Мирний" Іванівського району Херсонської області.
У 1969 році був призваний до лав Збройних Сил, по закінченні служби з 1971 року по 1987 рік працював у радгоспі "Мирний" водієм. З 1987 року по 1989 рік працював інженером - механіком радгоспу "Мирний"(сТрохимівка). 25 вересня 1986 року призваний Іванівським райвійськкоматом для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Виконував роботу на третьому енергоблоці Чорнобильської АЕС по зачистці даху цього енергоблоку від радіоактивних елементів. В зв'язку з високою радіоактивністю термін перебування на даху енергоблоку був; встановлений 40 секунд. Під час своєї роботи сержант Махров В.О. скинув радіоактивний стержень, чим дозволив перебування своєї групи на даху енергоблоку на строк з 40 секунд до 5 хвилин. За свою роботу були оголошені подяки, підписані генерал-майором Таракановим, замкомполчастини Тамоликевичем від 29.09.86, а також командиром частини №44316 полковником Масюк і замкомП/П-К Ракоїд від 06.10.86. Сержант Махров В.О. отримав грошову премію в розмірі 1000 крб., надана згідно з постановою РМ УРСР РПС № 207-7 від 10.06.86.3а особисту мужність і відвагу, виявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, у 1996 році Махров В.О. нагороджений відзнакою Президента України хрестом "За мужність", відзнакою Союзу Чорнобиль України почесною нагородою за мужність "За мужність". Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 20 квітня 2004 року № 423 нагороджений Почесною грамотою голови обласної державної адміністрації з нагоди 18-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Спогади Махрова В.О. : "Моє відділення двічі піднімалося на дах, щоб скинути графітовий стержень (за нормами можна піднятись лише 1 раз). Рівні радіації' були такими високими, що навіть роботи відразу виходили з ладу. Тоді цю небезпечну для здоров'я і життя роботу було доручено призваним на спеціальні збори військовозобов'язаним запасу. Найнебезпечніші роботи почалися 29 вересня, їх виконував наш полк - в/ч 44316. В числі перших опинилися я й мої товариші з Херсонщини. Я командував відділенням, тому довелося не раз, як всім, а двічі підніматись на покрівлю: не піддавався нашим зусиллям TBEJ1, який вварився в покрівлю 3-го блоку. В посиленому складі до 18 чоловік за другим виходом завдання було виконано. Разом з багатьма моїми товаришами ми вже через день опинились на койці у військовому радіаційному госпіталі у с. Горностайпіль. За типовими ознаками у всіх була променева хвороба. Нас не повернули до полку, а відразу направили додому. В документах було зазначено, що ми отримали всього трохи більше 25 рентген опромінення, а насправді скільки -не знаємо. В живих зараз залишилися 4 чоловік." З 2001 року на пільговій пенсії. Очолює районну організацію «Союз Чорнобиль України».
Миколюк Володимир Іванович
Народився в 1964 році в с. Українське. Після закінчення середньої школи у 1982 році навчався в Іванівському профтехучилищі, зддобув професію електрика. Працював трактористом у колгоспі "Росія". У лапвах російської армії служив у пожежних військах, а після закінчення служби працював пожежником у колгоспі "Росія".
Мужній, відповідальний, сильний чоловік одним з перших потрапив до зони аварії на ЧАЕС. Сімдесят п'ять днів виконував необхідні завдання рятуюючи від біди Україну.
Петраковський Валерій Васильович
Народився 14 листопада 1953 року в смт Іванівці, Херсонської області, де закінчив школу. У 1971 рці призваний до лав Радянської Армії, службу проходив на Кавказі. Демобілізувавшись працював водієм на автобуса в Іванівському АТП. З 1986 року тричі був направлений на ліквідацію аварії на ЧАЕС. Наслідки стали не поправними: різке погіршення здоров'я, третя група інвалідності, помер в 2006 році. За участь у ліквідації аварії на ЧАЕС нагорооджений Почесною грамотою та урядовою подякою.
СмішкоАнатолій Іванович
Народився 10 липня 1967 року в с.м.т. Іванівка Херсонської області. В 1982 році, після закінчення Іванівської восьмирічної школи (зараз Іванівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів), вступив до ПТУ -15 (Іванівський аграрний ліцей), яке закінчив в 1985 році, отримавши спеціальність водій-тракторист. Відслуживши в армії, працював водієм в Іванівській районній заготівельній конторі. Одружений, має сина і дочку. Про своє перебування на ЧАЕС розповідати не любить, говорить, що про таке лихо не варто розповідати.
Халілов Айдер Шевкетович
Середню освіту отримав в школі №7 ім. Ушинського в м.Пскенте. У 1974 році закінчив школу і в листопаді 1974 року був призваний до служби у лавах Радянської Армії.
У 1976 році демобілізувався і почав трудову діяльність водієм автобуса в Букинському АТП. У 1983 році переїхав з сім’єю до смт Іванівки Херсонської області.
У грудні 1983 року працює водієм автобуса в Іванівському АТП 16548.
У січні 1988 року разом з іншими шоферами брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Нагороджений медаллю учасника ліквідації наслідків аварії наслідків аварії на ЧАЕС, грамотами районної державної адміністрації.
Чебан Дмитро Васильович
Народився 6 листопада 1958 року. Закінчив Іванівську середню школу. 20 червня 1986 року був відряджений, як військовослужбовець, до «зони відчуження», де перебував майже півроку.
Його підрозділ перебував в Білорусії (Гомельська область, Хотнінський район, село Новосілки).
Працював на бульдозері. Бригада знімала верхній шар ґрунту, вивозила у котловани.
Працювали цілодобово. Робота була важкою.
Він згадує: « Ми жили в армійських наметах які стояли у лісі. Навкруги було багато грибів і ягід, але їсти їх було не можна. їжу привозили з екологічно-чистих регіонів. Після закінчення робочої зміни робітники і техніка проходили дезактивацію. Наш батальйон був багатонаціональним - тут були люди з усіх республік Радянського Союзу. Багатьох вже не пам’ятаю в обличчя, але назавжди пам’ятатиму чоловічу дружбу, взаємодопомогу, відчуття військового братства».
Яровий Юрій Георгійович
Народився 3 липня 1963 року в Іванівці. Закінчив Іванівську середню школу.
23 квітня 1982 року був призваний до лав Радянської армії.
Проходив службу у Волинській області (військова частина ВСО 1195).
Демобілізувався у 1984 році.
Після служби Іванівський районний військовий комісаріат направив на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Юрій Георгійович скидав шлак з реактора, що зірвався. При перевірці медпрацівниками у нього було визначено 19 м.ренген радіоактивного випромінювання. Юрій Георгійович був одружений, мав сина. Помер у 1992 році.
Немає коментарів:
Дописати коментар